Бюст

1. Випадкова куля долетіла туди, розбила йому ногу й груди — Юрій Яновський, Рейд, 1926.

2. Трохи вище талії груди його кілька разів оперізували кілька звоїв топких і дорогих брюссельських кружев  — Юрій Смолич, Дитинство, 1937.

3. Вихований без матері, Борис не звик до виявів чулості, тому й не кинувся до батька в обійми, хоч як хотілося хлопцеві, навіть не повітав батька вигуком радості, хоч той вигук рвався йому з грудей , навіть не спромігся зачинити за батьком дверей  — Павло Загребельний, Диво, 1968.

4. Виконуючи наступну вправу, хребет вигинайте поступово, починаючи із стегнової частини, підборіддя притисніть до грудей — Наука і суспільство, 8/1981.

5. Очі заплющені, ми уявляємо наш біль кулею цілющого білого світла, що плаває біля наших ніг і підіймається вище, до колін, попереку, грудей  — Чак Палагнюк, Бійцівський клуб, переклад Юрія Стронґовського, 2007.

1. Щоб добитися справедливості від богів, вона відтинає собі перса  — Андрій Білецький, Міфологія, магія і фантазія, 1967.

2. Вона була вдягнена у кольорову бавовняну спідницю і в блузку, з якої виднілися перса, ще досить тугі, як на її вік  — Жоржі Амаду, Капітани піску, переклад Юрія Покальчука, 1977.

3. З-над сукні кругліли повнющі перса, тонка талія переходила у круті стегна  — Юрій Винничук, Діви ночі, 1991.

4. Радше вона – Настя, має дуже файні цицьки, круглі й високі, вона закінчила школу пані Аліни з відзнакою – це такий вуз, готує дуже висококлясних фахових курвів, то ця моя Настя в любощах мала квалітет, дурна разом з тим була, як корок  — Василь Кожелянко, Дефіляда в Москві, 1997.

5. Успішний вихід газети вельми залежав передусім від групи друкарняних робітників, з якими я змушений був жити щодня у великій людській дружбі та злагоді, тобто періодично пощипувати за цицьки лінотипісток і побухувати в роздягальні з метранпажами  — Юрій Андрухович, Таємниця, 2006.

6. В неї крихітні цицьки, що висять на грудях мов дві сливки  — Мілан Кундера, Вальс на прощання, переклад Леоніда Кононовича, 2018.

1. Під нею немов пливе освітлений кут кімнати: піаніно, погруддя Шевченкове й квіти  — Микола Куліш, Патетична соната, 1929.

2. Я вже писав – перед революцією в місті було три пам’ятники: скромні погруддя Гоголя й Пушкіна і, на ввесь зріст, Каразіна  — Юрій Шевельов, Я, мене, мені… (і довкруги), 1987.

3. В оповіданні Хвильового є один маленький деталь, який нікому нічого не каже: у редактора Карка на столі стоїть бронзове погруддя римлянина  — Тетяна Кардиналовська, Завжди незабутній, 1991.

4. Валентин зробив чудове погруддя свого командира – генерала-поручника Армії УНР Петра Дяченка, встановлене на його могилі  — Роман Коваль, Багряні жнива Української революції (100 історій і біографій учасників Визвольних змагань), 2005.

5. Вже більше місяця погруддя одіозного воєначальника, який у роки війни бездумно кидав на вірну загибель мільйони непідготовлених солдатів і отримав за це кличку «м’ясник», служить символічною причиною війни між мером та патріотами міста  — Україна молода, 61/2019.